Воно знаходиться у центрі Лос-Анджелеса, та добре відоме тим, що на його території було проведено понад 100 розкопок. Можна лише уявити, наскільки La Brea Tar Pits є захоплюючим місцем, про яке більше розповість i-los-angeles.
Погляд у минуле
Колись територія La Brea Tar Pits була стародавнім лісом та саванами. Потім це вже було ранчо, місце пошуків нафтових родовищ. Територія у свій час належала мексиканцям, а потім стала частиною парку округу Лос-Анджелес. Попри те, що сучасні відвідувачі знають територію як місце для прогулянок та пікніків, ігор, тренувальних таборів, це також осередок палеонтології. Звичайно, про кожний історичний етап, який проходив La Brea Tar Pits, хочеться розповісти більше.
Жителі Лос-Анджелеса можуть спостерігати за тим, як співробітники, волонтери проводять розкопки. Всередині музею, розташованого у центрі, команди працюють у прозорій лабораторії викопних копалин над знайденими експонатами:
- це можуть бути смоляні ями, дослідження яких дозволяє зрозуміти, які тварини та рослини населяли територію Лос-Анджелеса понад 50 000 років тому;
- спеціалісти досліджують та демонструють вимерлих ссавців. Наприклад, йдеться про мамонтів, вражаючих вовків, шаблезубих котів;
- окремої уваги заслуговують «мікроскам’янілості», тобто мікроскопічні залишки рослин та тварин. Їх дослідження дозволяють спрогнозувати минулі та теперішні кліматичні зміни.
Якщо детальніше розібратися, то кістки можуть багато чого розповісти. Наприклад, завдяки дослідженням та аналізу можна зробити припущення, що мамонт загинув під час змагання, боротьби із іншим ссавцем під час шлюбного сезону.
Всі фізичні деталі (розмір, форму кожної кістки) фотографують, роблять гіпсові зліпки.
Ранчо La Brea
У 1828 році Антоніо Хосе Роча отримав мексиканський земельний грант, площа якого перевищувала 4400 акрів. Йдеться про ранчо La Brea. Умовою було надання жителям пуебло асфальту, можливість його використання для особистих цілей.
Поступово, через постійний ріст Лос-Анджелеса, ранчо розділили та розбудували, а його останнім власником був Джордж Аллан Генкок. Чоловік добре розумів наукову роль археологічних розкопок та дослідження скам’янілостей. Він пожертвував 23 акри ранчо Лос-Анджелесу, зазначивши необхідність збереження парку та експозиції скам’янілостей.
Нагадаємо, парк Генкок було створено у 1924 році. Офіційних розкопок після того практично не було протягом наступних 45 років.
Перші археологічні дослідження
Найперша письмова згадка датується 1769-1770 роками. В інформації описуються «джерела смоли» французьким монахом Хуаном Креспі. Наступний запис про вимерлу фауну на ранчо La Brea зробив Вільям Дентон у 1875 році.
У 1901 році В. В. Оркатт, видатний геолог Лос-Анджелеса, визнав кістки, які раніше вважалися залишками свійської худоби, насправді скам’янілими рештками вимерлих тварин. В. В. Оркатт із колегою-вченим Ф. М. Андерсоном близько чотирьох років (із невеликими перервами) збирали ці рештки, поки не виявили родовище скам’янілостей. Вчений Андерсон у 1905 році зв’язався із Джоном Кемпбелом Меріамом з Каліфорнійського університету в Берклі. Це була важлива історична подія.
Пік археологічних розкопок
Можна вважати, що період від 1905 до 1915 років – це й був пік розкопок, проведених на території ранчо La Brea. Представники вітчизняних та іноземних інституцій приїздили, цікавлячись знайденими у цьому районі скам’янілостями.
Викладач зоології у середній школі Лос-Анджелеса, Д. З. Гілберт, періодично привозив учнів для ексгумації зразків (починаючи з 1907 року). По суті, чоловік став першим, хто організував такого роду тури на платній основі завдяки Академії наук Південної Каліфорнії та Наглядової ради округу Лос-Анджелес.
Цікавим є й те, що у 1910 році він керував розкопками «Ями Академії», яка стала центром колекції викопних хребетних у сучасному Музеї природної історії округу Лос-Анджелес.
У 1912 році були знайдено джерело фінансування для проведення перших масштабних розкопок.
Якщо пригадати результати розкопок Каліфорнійського університету, то вони дали більше тисячі зразків. Джордж Аллан Генкок, останній власник ранчо, турбувався, що знайдені колекції будуть зіпсовані та вилучені з громади. Він надав право проводити розкопки на його приватній території впродовж 2 років.
У період між 1913 та 1915 роками було найкраще задокументовано знайдені колекції. Групи за цей час провели розкопки у 96 місцях, виявивши понад 750 000 зразків рослин та тварин.
Удосконалення методів розкопок
Дійсно, у середині двадцятого століття значно покращилися методи розкопок та збір даних, адже дослідники змогли виявити те, що до цього не було помічено.
Винятковим було й те, що перші колекціонери вкрай рідко або й зовсім не записували інформацію про рештки найдрібніших організмів. 13 червня 1969 року були відновлені розкопки. Нові методи передбачали інтенсивний відбір проб, а також ретельний запис біологічних та геологічних даних під час проведення розкопок.
Джордж К. Пейдж та створення музею
У 1917 році із Небраски приїхав у Каліфорнію Джордж К. Пейдж, який захоплювався «смоляними ямами» на ранчо La Brea. На жаль, скелетів тварин Льодовикового періоду він не побачив.
Згодом, чоловік заснував успішну компанію Mission Pak, став відомим як перший розробник промислових парків у США. Він увійшов в історію ще завдяки фінансуванню музею на місці скам’янілостей «смоляної ями». У 1975 році розпочалося будівництво, а офіційне відкриття відбулося у 1977 році.
Цікавим є той факт, що під час проведення розкопок фундаменту для музею було виявлено дещо незвичне. Йдеться про 20 блоків кісток, рослин, аналізуючи які можна отримати анатомічну інформацію про вимерлих тварин. Така знахідка корисна ще й з позиції того, що дає уявлення про екологію пізнього плейстоцену (неофіційний вік у міжнародній геологічній шкалі часу у хроностратиграфії).
Відкриття у 2006 році та нова назва
Несподіваним було відкриття, здійснене на початку 2006 року. Саме тоді Музей мистецтв Лос-Анджелеса розпочинав будівництво підземного паркінгу. У західній частині Генкок-парку, у місці, де мав розміщуватися паркінг на 10 000 кв. футів, були виявлені 16 родовищ скам’янілостей разом із скелетом повного колумбійського мамонта.
У 2017 році спеціалісти почали використовувати технологію 3D-сканування. Це дозволило ділитися здобутками з іншими дослідниками, порівнювати різні зразки один з одним. Цікаво й те, що спосіб передачі інформації музеями швидко розвивається. Завдяки цьому вчені, а також інші зацікавлені особи можуть більше розуміти про минуле.
Починаючи з літа 2008 року, розпочався «Проєкт 23». Були витягнуті скам’янілості, які збільшили розмір вже існуючих колекцій.
Важливо додати, що у 1963 році ранчо La Brea Служба національних парків визнала національною природною пам’яткою.
У 2015 році Музей Джорджа К. Пейджа та Смоляні ями перейменували у La Brea Tar Pits. Це стало важливою подією, яка підкреслила те, що парк та музей – це невіддільні частини одного місця. Дорослі та діти залюбки відвідують це місце, насолоджуючись дивовижними ефектами природи, відкриваючи для себе стародавній світ.
