Американський митець, який створював роботи у стилі попарт. У своїх картинках він поєднує візуальне мистецтво та вербальний контент. Таким чином створює свій унікальний стиль, який впізнаваний у всьому світі. Та він створює не лише картини, його мистецький інтерес повʼязаний з графікою, фотографією та кіно. У першу чергу він відомий своїми картинами із зображенням слів і фраз, які часто містять посилання на популярну культуру і життя у Лос-Анджелесі. Завдяки своєму інноваційному підходу до живопису, малювання та фотографії, йому вдалося вплинути на митців у всьому світі. Його робота як художника вплинула на неопопхудожників, таких як Джефф Кунс. Його словесні картини вплинули на широке коло художників, які включили слова та мову у своє мистецтво. У 2013 році журнал “Time” назвав Руша одним зі “100 найвпливовіших людей у світі”. Дізнавайтеся про те, чим особливий Музей мистецтва Гільберта. Далі на i-los-angeles.
Біографія
Ед Руша народився у 1937 році в Омахі, штат Небраска, і виріс в Оклахома-Сіті. Інтерес до творчості у нього зʼявився через сусіда родини. Він був карикатуристом. Тож Руша пішов на перший урок живопису з портретистом Річардом Гетцем у 1948 році і продовжував вивчати мистецтво у середній школі. Водночас з цим він активно розвивав інтерес до комерційного процесу друку. У віці 19 років він переїхав до Каліфорнії. І саме Лос-Анджелес став центральною частиною його життя як художника. Там він вивчав мистецтво у Каліфорнійському інституті мистецтв та паралельно працював ілюстратором.
Також час від часу Руша працював у комерційному мистецтві. Пів року він відпрацював у “Plantin Press” у 1958 році. Там він навчився керувати пресом. У 1961 році йому вдалось понад пів року подорожувати Європою. Поїздка відкрила йому очі на власні можливості як митця, а також на його унікальний погляд на Америку та американське життя як на захопливий пейзаж знаків. Після повернення до Америки його картини продовжували відтворювати окремі слова, такі як “Boss” (1961), “Smash” (1963), “Honk” (1962), “Oof” (1963) та “Automatic” (1966). Митець стверджував, що його картина 1961 року “Boss” – це його перша зріла робота. Руша зазначив, що це слово має значення принаймні у трьох різних варіаціях: як роботодавець, як термін для чогось крутого та як бренд робочого одягу. До середини 1960-х років Ед Руша створив картини слів, які виглядали так, ніби слова були налиті на полотно як рідина. Це були слова “Adios” та “Desire”.
Після повернення він працював у комерційній рекламі, але незабаром вирішив присвятити всю свою увагу образотворчому мистецтву. Остання комерційна мистецька посада була у журналі “Artforum”. У період роботи у “Plantin Press” він створив свої перші картини. І ці роботи були представлені на виставці “Нові картини звичайних обʼєктів”, яка проходила у Художньому музеї Пасадени у 1962 році. Тоді ж він створив свою першу картину з використанням тривимірних відтворених літер. Слова та фрази, які нібито утворені з крапель води або звивистих стрічок, виражають іронічну дотепність художника.
Творча діяльність
На початку своєї карʼєри Ед відкинув популярний абстрактний експресіоністський рух. Натомість він знайшов натхнення у повсякденних місцях та предметах. Вплив на його творчість мали роботи Джаспера Джонса, Роберта Раушенберга та Едварда Гоппера. Важливим фактором, який вирізняє мистецтво Руша від інших – це зміна природи мови. У роботах він часто повторює одну і ту ж фразу або слово протягом багатьох років. Часто його слова та фрази мають народний, знайомий тон, але незнайоме посилання. Руша ставить мову у центр своєї діяльності. Він розмірковує про сучасне життя у Лос-Анджелесі з відвертістю та гумором.
Інтерес Руша до мови часто поєднується з інтересом до ландшафту. Його слова зʼявляються на дорожніх знаках, будівлях і горах. На початку діяльності він фотографував будівлі, заправні станції, паркувальні місця та інші моменти життя Лос-Анджелеса. В його картинах та малюнках ці самі предмети поєднуються з мовою, щоб поетично показати місто через теми еволюції та руйнування. Перша особиста виставка Руша відбулася у галереї Феруса у Лос-Анджелесі у 1963 році. Також його роботи були представлені у Буффало, Цюриху, Орегоні, Сан-Франциско, Флориді, Чикаго, Японії, Парижі, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та інших містах та країнах.
Ще однією “родзинкою” у творчості письменника були матеріали, які він використовував для створення картин. З кінця 1960-х до середини 1970-х років він малював, використовуючи альтернативні матеріали, такі як порох, їжа, приправи та кров. Також він використовував томатний соус, жир, сире яйце, шоколадний сироп та багато інших продуктів. Полотно іноді замінював на шовк, бо тканина краще поглинала плями. Так він зображував сучасне американське життя: те, що люди їли і використовували щодня.
Фотокнига та кінематограф
Ед жив у Каліфорнії, а от його родина залишалася жити в Оклахомі. Тож він часто подорожував один і тим самим маршрутом, щоб їх відвідати. Під час однієї з поїздок його уяву запалила нескінченна ділянка асфальту, усіяна автозаправними станціями. Ці подорожі призвели до створення першої фотокниги “Двадцять шість бензинових станцій” (1963). Вона вважається однією з найважливіших книг художника в історії. У 1960-х і 1970-х роках Руша випустив загалом 16 фотокниг, що документують середовище Лос-Анджелеса. Останню фотокнигу під назвою “Hard Light” він випустив у 1978 році. Ед ніколи не розглядав фотографію як кінцевий продукт, а замість цього використовував її як “технологічний інструмент” для створення своїх книг. Руша також ніколи не поєднував фотографію з живописом. Він займався створенням художніх книг. Однією з його знакових робіт є “Every Building on the Sunset Strip”. Це книга, яка містить інформацію про кожну будівлю на одному зі знаменитих бульварів Лос-Анджелеса. Також у книзі вказана як південна, так і північна сторони вулиць. Це водночас документалістика та художній погляд на міський пейзаж.
Руша почав створювати короткометражні фільми у 1970-х роках. У них брали участь різні знаменитості, включаючи Томмі Смотерса у “Преміум” 1971 року та Мішель Філліпс у “Чудо” 1975 року. Ще однією цікавою роллю для митця була акторська. У короткометражному фільмі 2018 року “Парадоксальні кулі” він зʼявився як турист, який загубився у пустелі. У нього був лише голос легендарного кінорежисера Вернера Герцога, який ним керував.
Руша і Лос-Анджелес
У своєму мистецтві він часто змальовував мінливий ландшафт Каліфорнії. Тематика його робіт розвивалася паралельно зі змінами у культурі, сленгу та архітектурі Лос-Анджелеса. Та попри його захоплення мінливим середовищем, мистецтво Руша залишається надзвичайно послідовним. Часто він віддавав перевагу традиційному живопису та гравюрі, а не експериментував з новими техніками, такими як цифрове мистецтво.
У 2016 році він провів виставку нових картин у Лондоні, а також зробив внесок у каталог своєї великої персональної виставки у музеї де Янга у Сан-Франциско. У 2019 році його картина “Hurting the Word Radio #2” (1964) була продана за 52 485 000 доларів на “Christie’s New York”, встановивши новий світовий рекорд для художника.
