Мурал Барбари Карраско «Історія Лос-Анджелеса: мексиканська перспектива» — знаковий твір мексикано-американського мистецтва, який порушив питання історичної пам’яті, міграції та дискримінації в Каліфорнії. Створений у 1981 році до 200-річчя міста, 80-футовий розпис пропонував альтернативний погляд на минуле Лос-Анджелеса — з позиції мексиканської громади та людей, чиї історії часто залишалися поза офіційною версією. Через суперечки навколо зображених подій і постатей мурал зазнав цензурних обмежень і десятиліттями залишався недоступним для широкої публіки. У цій статті на i-los-angeles.com розповідаємо, що зобразила Барбара Карраско, чому її робота викликала спротив і як мурал став символом боротьби за право представляти історію міста з різних перспектив.
Барбара Карраско: від активістки UCLA до голосу мексикано-американської культури
Барбара Карраско з юних років присвятила своє життя боротьбі проти расизму, сексизму та соціальної несправедливості. Навчаючись у Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, вона увійшла в історію як перша жінка-редакторка мексикано-американської газети La Gente. Згодом мисткиня здобула ступінь магістра образотворчих мистецтв у CalArts та здобула визнання на виставках у США, Європі та Латинській Америці.
Творча практика Карраско тісно пов’язана з монументальним живописом та друкованою графікою — форматами, що є максимально доступними для широкого загалу. Головним її принципом стало переосмислення офіційної історії та висвітлення подій і постатей, яких навмисно оминали шкільні підручники.
«Це була моя можливість показати те, що я так прагнула бачити в підручниках історії», — згадує Барбара Карраско про свій задум.
Концепція муралу «L.A. History»: волосся Королеви Ангелів як літопис Лос-Анджелеса
У монументальному муралі Барбари Карраско «Історія Лос-Анджелеса: мексиканська перспектива» історія міста розгортається незвичним способом. Замість традиційної панорами художниця створила образ корінної жінки — Королеви Ангелів, чиє довге чорне волосся перетворилося на своєрідне полотно для зображення минулого й сучасності мегаполіса.
Композиція складається з 43 панелей з деревини та мазоніту, а її загальна довжина сягає приблизно 24 метрів. У пасмах волосся жінки розміщено 51 історичну сцену, що охоплюють різні періоди розвитку регіону — від доісторичних часів до подій XX століття. Така побудова дає змогу показати Лос-Анджелес не лише як місто архітектурних пам’яток і кіноіндустрії, а і як простір, сформований досвідом корінних народів, міграцією, соціальними конфліктами та культурним розмаїттям.
Для Карраско було важливо представити минуле міста в усій його складності. Поряд з відомими символами Лос-Анджелеса на муралі з’явилися сцени, що нагадують про насильство, дискримінацію та сторінки історії, які тривалий час залишалися поза межами популярних розповідей про місто.
Водночас мурал не зводиться до переліку трагедій. У ньому знайшли місце й важливі культурні та громадські постаті, а також архітектурні об’єкти, що формували обличчя міста. Серед зображених місць — знак Hollywood, Grand Central Market, Union Station, міська ратуша, фунікулер Angel’s Flight і будівлі Банкер-Гілл, частина яких згодом зникла внаслідок міської перебудови.
Окрему увагу художниця приділила людям, чиї історії допомагають зрозуміти багатогранність Лос-Анджелеса. Серед них — Бідді Мейсон, колишня поневолена жінка, яка стала успішною підприємицею та філантропкою; активістка робітничого руху Долорес Уерта; журналіст Рубен Салазар; бейсболіст Сенді Коуфакс; драматург Луїс Вальдес і мер Том Бредлі.
Важливе місце в композиції посідають корінні народи регіону, зокрема тонгва, які населяли ці землі задовго до іспанської колонізації. Їхня присутність нагадує, що історія Лос-Анджелеса почалася не з появи сучасного міста, а має значно давніше коріння.
Цензура 1981 року: чому влада вимагала знищити частини муралу Карраско
Проєкт, присвячений наближенню 200-річчя міста, мав розповісти про його минуле, однак замість урочистої панорами запропонував складну історію. Підхід художниці спричинив конфлікт із замовником — Агентством з міської регенерації Лос-Анджелеса. Коли представники установи ознайомилися з роботою, вони зажадали вилучити 14 сцен, які вважали неприйнятними. Для Карраско це означало не просто зміну художньої композиції: під загрозою опинилася сама ідея показати історію міста без замовчування незручних сторінок.
Серед епізодів, що опинилися під загрозою вилучення, були події, які нагадували про насильство й нерівність у різні періоди історії Лос-Анджелеса.
- Різанина китайських мешканців 1871 року.
24 жовтня 1871 року в Лос-Анджелесі натовп напав на китайську громаду. Загинули щонайменше 18 людей. Цю подію вважають одним з найкривавіших випадків масового расового насильства проти китайців в історії Каліфорнії. Її зображення суперечило парадному образу міста, побудованому навколо прогресу й процвітання.
- Інтернування американців японського походження під час Другої світової війни.
Після вступу США у війну американська влада примусово переселила й ув’язнила десятки тисяч людей японського походження, зокрема громадян США. У муралі цю трагедію передавала, серед іншого, сцена з дівчинкою, яка сидить на валізі. Невеликий людський образ нагадував про масштабну державну політику через досвід окремої дитини та її родини.
- Заворушення Zoot Suit 1943 року.
У червні 1943-го американські військовослужбовці та інші нападники переслідували й били молодих латиноамериканців у Лос-Анджелесі. Поліція не забезпечила належного захисту потерпілих, а в окремих випадках затримувала саме молодих людей, на яких нападали. Цей епізод став символом расових упереджень і нерівного ставлення до мексикано-американської громади.
- Загибель журналіста Рубена Салазара.
29 серпня 1970 року Салазар загинув під час Chicano Moratorium — масштабної акції протесту проти війни у В’єтнамі та непропорційних втрат серед американців мексиканського походження. Він помер після влучання сльозогінної гранати, випущеної за участю правоохоронців під час заворушень. Його смерть стала однією з найгостріших тем у дискусіях про дії поліції та свободу преси.
- Забілювання муралу Давіда Альфаро Сікейроса.
У 1932 році мексиканський художник Сікейрос створив у Лос-Анджелесі фреску, що містила виразну антиколоніальну символіку. Невдовзі після появи роботи її політично незручні зображення закрили фарбою. Ця історія стала прикладом того, як мистецтво може зазнавати цензури через зміст, що не відповідає поглядам впливових інституцій.
Боротьба за авторські права: як Барбара Карраско захистила та врятувала свій мурал
Влада намагалася тиснути на 26-річну художницю всіма доступними ресурсами. Їй затримували виплату зарплати, блокували постачання будівельних матеріалів для панелей і навіть вимагали передати повні авторські права на твір.
28 червня 1982 року сталася драматична подія: робітники за вказівкою CRA спробували таємно вивезти мурал зі сховища City Hall East на товарний ринок, де через підвищену вологість панелі були б незворотно знищені. Барбара випадково опинилася поруч, підняла тривогу і за допомогою контактів в офісі мера та підтримки місцевої громади зупинила вантажівку.
Чиновники пропонували замінити неприємні фрагменти «нейтральними» картинками, але Барбара Карраско категорично відмовилася змінити хоча б один відбиток пензля.
«Вони запитували мене, чому я так за це борюся, чому просто не поступлюся і не вилучу ці зображення? Але в мені говорить моє сумління. Я не могла відмовитися від правди. Мурал був правдивим. Я не могла замінити його фальшивкою», — згадувала Барбара Карраско в інтерв’ю.
У 1983 році після тривалих юридичних суперечок Карраско виборола законне право власності на свій витвір. Проте ціною цієї перемоги стало те, що робітня опинилася в ізоляції: понад 40 років 43 важкі панелі зберігалися у складських приміщеннях за власний кошт художниці та штаб-квартирах дружніх профспілок, як-от United Farm Workers.
Порятунок та новий дім муралу: експозиція в NHM Commons у Лос-Анджелесі
За чотири десятиліття мурал з’являвся перед публікою лише лічені рази на короткі терміни — зокрема, у 1990 році на двотижневий показ, а також на виставці ¡Murales Rebeldes! у LA Plaza de Cultura y Artes. У 2018–2019 роках Музей природничої історії Лос-Анджелеса організував тимчасову експозицію під символічною назвою Sin Censura: A Mural Remembers L.A. («Без цензури: Мурал згадує Лос-Анджелес»).
Справедливість відроджувалась поступово. У 2020 році Музей природничої історії офіційно викупив шедевр до своєї постійної колекції.
Нарешті мурал L.A. History: A Mexican Perspective знайшов свій постійний дім у новому крилі музею — NHM Commons в Експозиційному парку. Символічно, що цей простір відкритий для всіх відвідувачів абсолютно безплатно, без потреби купувати вхідний квиток до музею. Те, що колись намагалися приховати за зачиненими дверима, тепер доступне кожному мешканцю та гостю міста.
Історія Барбари Карраско та її муралу — це не просто епізод із життя однієї художниці чи одного міста. Це наочне свідчення того, як важливо захищати історичну пам’ять від спроб її «забілити» чи переписати на догоду політичній кон’юнктурі.
Завдяки безкомпромісному дотриманню правди та художньої чесності, Барбара Карраско змогла зберегти для майбутніх поколінь справжню об’ємну картину минулого Лос-Анджелеса. Сьогодні її витвір є нагадуванням: будь-яка спроба приховати історію рано чи пізно зазнає поразки, а правда обов’язково знайде свій шлях до світла.