Один із найбільш впливових та найдорожчих художників 20 століття. Живописець, графік, майстер естампів, театральний художник і фотограф. Значну частину життя провів у Лос-Анджелесі, де створював свої унікальні роботи у стилі попарту. Також дізнавайтеся про Ніккі Рід — американську акторку та продюсерку, яка народилася у Лос-Анджелесі. Далі на i-los-angeles.
Біографія
Девід народився у Бредфорді, у регіоні Йоркшир на півночі Англії, 9 липня 1937 року. З дитинства він знав, що хоче бути художником, тому без вагань пішов вчитися живопису до Бредфордського артколеджу, а потім до Королівського коледжу у Лондоні. Ще з дитинства митець жив “на три домівки”: спочатку у Йоркширі, а потім ще й у Лондоні та Лос-Анджелесі. Коли він був ще дитиною, у родині жив улюблений пес Педді. Відтоді художник постійно мав собак. Домашні улюбленці Гокні неодноразово з’являлися на його картинах. У 1995 році він навіть створив художню серію “Dog Days” – дуже особисту і детальну розповідь про такс Стенлі і Буджі. Але відомим Девід став завдяки роботам свого так званого “каліфорнійського періоду”, які почав створювати у 1960-х роках. Вперше до сонячної Каліфорнії він приїхав у 1964 році. Тоді Девід був вражений насиченістю кольорів і красою людей навколо. Після переїду до Каліфорнії Гокні замість олії почав малювати яскравими акриловими фарбами.
Робота у Лос-Анджелесі
У Каліфорнії художник любив малювати простори приватних садиб, що розташувалися десь високо на голлівудських пагорбах. Здебільшого це були домівки його друзів. Та і настрій робіт митця змінився після переїзду. Картини були наповнені кольорами та оптимістичними темами. На полотнах видно стрімкий розвиток індивідуального стилю художника. Він розповідав, що він ще ніколи у своєму житті не відчував себе настільки вільно, як після переїзду до Каліфорнії. Переїзд на західне узбережжя США він називає найкращим рішенням у своєму житті, без якого він би не став тим митцем, якого знає увесь світ.
Картини з басейнами – найбільш знакова серія живопису “каліфорнійського періоду”, а робота “Ще більший сплеск” з цієї серії – одне з найвідоміших полотен Гокні. Його він намалював у 1967 році. Фрагмент сплеску художник змальовував з фотографії у книзі-посібнику з обслуговування басейнів. Таким чином Девід хотів зобразити сплеск води максимально реалістично. Для цього він використовував мазки різного розміру та фарби різних текстур. У цій роботі Гокні намагався зробити так, щоб живопис якомога більше нагадував фотографію. Для цього він замість пензлів використовував малярні валики, які робили картину візуально плоскою та позбавленою непотрібних об’ємів.
Та у середині 2010-х років він вирішив переїхати з Каліфорнії до Франції. І заявляв, що Лос-Анджелес вже не той, що був раніше. Місто поглинули новомодні тренди про здоровий спосіб життя, і тепер він навіть не може палити цигарки у ресторані, ні біля ресторану, а це для нього – не життя. Наприкінці 2019 року він придбав будинок у Нормандії.
Роботи митця
За час своєї діяльності Гокні створював гравюри, портрети друзів і оформлення сцени для Royal Court Theatre, Ґлайндборна, Ла Скала і Метрополітен-опера у Нью-Йорку. Його особливістю є те, що він бачить кольори під час прослуховування художніх творів. І ці кольори він згодом використовує для створення фону або освітлення зали.
Гокні малював портрети у різні періоди своєї творчості. З 1968 року він створював реалістичні портрети друзів, коханців і родичів. Картини Гокні часто містять натяк на його власну присутність, оскільки лінії перспективи сходяться таким чином, щоб визначити бачення художника. Ще однією особливістю творчості митця є те, що він часто змальовує у своїх роботах однакових персонажів. Здебільшого це його родичі та кохані.
Девід Гокні ніколи не заперечував своє захоплення Ван Гогом. Він згадував у численних інтерв’ю про його особливий дар бачення і як він міг зробити зі звичайних речей по-справжньому виразний образ. Та Вінсента Ван Гога та Девіда Гокні мало що об’єднує. За своє життя Гокні був улюбленцем американського високого суспільства. У нього було достатньо коштів для життя та він завжди перебував у центрі уваги. А от доля Ван Гога зовсім інша: постійні злидні, самотність, знедоленість та важка психічна хвороба. Тож життя митців було різним, а от роботи де у чому схожі, особливо якщо звернути увагу на колір, рух, простір, який вони створюють на своїх полотнах.
У 2010 році він почав роботу над особливим проєктом, аби зафільмувати усі чотири пори року. Разом зі своїм помічником Джонатоном Вілкінсоном, Гонкі створив 36 відеофіксацій чотирьох пір року. Дев’ять камер рухалися вздовж сільської дороги, створюючи ілюзію безперервного запису. Для митця дуже важливим є ефект споглядання. Та його неможливо відтворити на фотографії або полотні. Тож він вдався до нових форматів, аби показати всю красу природи, за якою почав спостерігати ще у дитинстві.
Експерименти у нових форматах
Девід ніколи не припиняв експериментувати з новими форматами. Він працював у жанрах фотографії, сценічного дизайну, друку, відео та діджитал арту. На початку 1980-х років митець почав створювати фотоколажі, які він називав джойнерами. Для цього спочатку він використовував поляроїдні відтиски, а згодом фотовідтиски. Далі з них він створював мозаїку, утворюючи складене зображення. Через те, що фото були зроблені з різних ракурсів з невеликою різницею у часі, результатом ставала робота, яка за стилем дуже близька до кубізму. Ще одним завдання, яке прагнув виконати Гокні – це показати як працює людський зір. Одні колажі зображають ландшафти, інші — портрети.
У 2010-х роках митець захопився малюванням картин на своєму iPad та створив велику серію пейзажів. Тоді, як інші художники часто залишаються вірними якомусь одному стилю, Гокні прагне нових мистецьких відкриттів та експериментів. Це свідчить про його впевненість і відкритість до нових форматів і форм. У 2018 році він дебютував у жанрі вітража. До річниці правління британської королеви Єлизавети ІІ він створив вітраж у Вестмінстерському абатстві.
У травні 2021 року художник представив двохвилинне відео під назвою “Пам’ятайте, що не можна довго дивитися на сонце або смерть”. Це анімаційний ролик, в якому сонце повільно підіймається над рівниною, а потім спалахує та заповнює весь екран своїм світлом. Сонце у роботі Гокні символізує надію на закінчення пандемії COVID-19 та повернення до нормального життя. Цей ролик митець створив за допомогою планшету у Франції напередодні виходу своєї книги “Весну скасувати не можна”. Відео демонстрували на вуличних екранах у п’яти містах: Нью-Йорку, Лондоні, Сеулі, Лос-Анджелесі й Токіо.
А у 2022 році митець намалював портрет відомого артиста Гаррі Стайлза. Ця картина стала частиною великої виставки художника у Національній портретній галереї у Лондоні. Музикант позував художнику у звичайному одязі: смугастому кардигані та джинсах.
За роботу Девіда Гокні під назвою “Портрет художника” невідомий покупець заплатив понад 90 мільйонів доларів. Це трапилося на аукціоні “Christie’s” у Нью-Йорку. Таким чином Девід Гокні став одним з найдорожчих художників у світі. Стартова ціна картини була 80 мільйонів, і протягом 10 хвилин за неї боролися два анонімних учасники аукціону. Та не всі роботи митець виставляє на аукціони. Третину створених картин з власного доробку Гокні не продав, через те, що вони йому дуже подобаються. Він запланував передати їх до музеїв після смерті.