Не дарма кажуть, що Лос-Анджелес – це колиска інновацій. Сучасні містяни будуть здивовані, що основу для революції в технології заклала місцева мережа ARPANET. I-los-angeles розповість більше про це.
Мережа ARPANET
Важко уявити всесвітню павутину без даної мережі. Її історія розпочалася в Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса у 1969 році. Дослідницьку роботу фінансував уряд (Агентство перспективних дослідницьких проєктів (ARPA) Міністерства оборони США), представники якого добре розуміли, чому і для чого потрібна подібна мережа. Завдяки їй з’явилася б можливість спілкуватися та ділитися ресурсами.
Одним із «батьків інтернету» є Леонард Кляйнрок, професор інформатики в університеті. Ще будучи аспірантом Массачусетського технологічного інституту, він зрозумів математичну теорію, завдяки якій вдалося створити та налагодити роботу мережі. Тож, ARPANET був серією високошвидкісних ліній, які були підключені до комп’ютерних вузлів у різних університетах.
На День праці у 1969 році Каліфорнійський університет отримав перший інтерфейсний процесор повідомлень (маршрутизатор). Через місяць після цього IMP було встановлено в Стенфордському дослідницькому інституті. Між ним та Каліфорнійським університетом протягнули високошвидкісну лінію, після чого з’явилася двовузлова мережа.
Щоб увійти до віддаленого комп’ютера в SRI, потрібно було ввести логін. Перше повідомлення, надіслане в інтернеті, було перші дві літери «LO», після чого перші дві літери мережа вийшла з ладу.
Історія створення
Повна назва «The Advanced Research Projects Agency Network», а скорочено – ARPANET. Цікавим є те, що перша глобальна мережа з групуванням даних у пакети стала однією із перших комп’ютерних мереж, де були реалізовані протоколи TCP/IP. Ці технології стали технічною основою інтернету.
Боб Тейлор ініціював у 1966 році проєкт ARPANET, спираючись на ідеї Джозефа Карла Робнетта Ліклайдера, більш відомого як «Лік» чи «J.C.R». Лік був американським психологом та комп’ютерним науковцем, одним із найвидатніших постатей у розвитку комп’ютерної науки. Тоді Боб Тейлор призначив керівником програми Ларрі Гілмана Робертса. Це американський інженер, який у 2001 році отримав премію Дрейпера за «розвиток інтернету».
Ларрі Робертс у свою чергу прийняв рішення, які стосувалися будівництва мережі, він додав проєкти Дональда Девіса та звернувся до Пола Барана, піонера у розробці комп’ютерних мереж. Тож, ARPA уклала контракт на будівництво мережі з американською науково-дослідною компанією Bolt Beranek & Newman (сучасна назва – Raytheon).
У ті часи розробкою керував Боб Кан, розробник першого протоколу для мережі, а згодом Робертс найняв Леонарда Кляйнрока з Каліфорнійського університету.
Підключення
У 1969 році були підключені перші комп’ютери, а у 1970 році був реалізований протокол керування мережею. Стів Крокер з Каліфорнійського університету керував мережею разом із іншими аспірантами (Джоном Постелом та Вінтом Серфом). У 1971 році мережа була цілком працездатною, відкрилися такі можливості:
- віддалений вхід;
- передача файлів;
- забезпечення ранньої форми електронної пошти.
Загалом, мережа швидко розширювалася, а у 1975 році Агентство оборонних комунікацій отримало оперативний контроль над нею.
У 1981 році було розширено доступ до ARPANET. Саме тоді Національний науковий фонд профінансував мережу комп’ютерних наук. Національний науковий фонд також підтримав фінансово створення національних надкомп’ютерних центрів у декількох університетах. Це забезпечило взаємозв’язок із мережею комп’ютерних наук у 1986 році.
Рання історія ARPANET
- Березень 1970 рік. Консалтингова компанія Bolt, Beranek & Newman приєдналася до ARPANET. Це був важливий історичний етап, який свідчив про створення першого вузла мережі на східному узбережжі США.
- Вересень 1971 рік. У цей період винайшли віддалений доступ, що призвело до спрощення мережевого з’єднання та подальшого зростання популярності рішення.
- Кінець 1972 року. У мережі ARPANET вже було 24 сайти, до яких включалися: Міністерство Оборони, НАСА, Національний науковий фонд, Рада Федерального резерву.
- Кінець 1973 року. У мережі було 37 сайтів, включно із супутниковим зв’язком із Каліфорнії до Гаваїв. Першими міжнародними підключеннями до мережі були Лондонський університетський коледж в Англії та Королівська радіолокаційна установа у Норвегії.
- Червень 1974 року – до мережі підключено 62 комп’ютери, а у березні 1977 року – це число виросло до 111.
Закінчення історії ARPANET
Це відбулося у 1990 році, коли мережу було офіційно виведено із експлуатації. У той період партнерство з телекомунікаційною та комп’ютерною галуззю забезпечило приватне розширення сектору, що передбачало комерціалізацію розширеної всесвітньої мережі – Інтернету.
При цьому більшість університетських комп’ютерів, підключених до ARPANET, були переміщені до мережі, підключених до NSFNET.
ARPANET є головною точкою змін у розвитку комп’ютерних технологій, започаткованою у Лос-Анджелесі. Це лише підтверджує те, що місто є колискою інновацій.