Лос-Анджелес — гарне, велике місто, яке має свою історію. На завжди сторінки історії мегаполіса були позитивними. Часто в житті Лос-Анджелеса траплялися події, які забирали багато людських життів. Сьогодні ми поговоримо про епідемію легеневої чуми, яка майже два місяці ширилася містом Ангелів. Докладніше про історію розвитку епідемії в Лос-Анджелесі та як її вдалося позбутися читайте на сторінках сайту i-los-angeles.com.
З чого все почалося: дешева робоча сила мексиканців
Епідемія легеневої чуми розпочалася з району Мейзі в Лос-Анджелесі. У той період цей район був заселений переважно мексиканцями, які приїздили до США в пошуках роботи. Річ у тім, що мексиканці працювали на плантаціях і це була дешева робоча сила. Власники плантації підтримували міграцію, адже такі робітники були їм вигідними. А ось профспілки були проти мігрантів. Вони вважали, що мексиканці негативно впливають на ринок праці. Адже дешева робоча сила іммігрантів конкурувала з американцями, які хотіли отримувати вищу заробітну плату.
Перший випадок легеневої чуми діагностували у 51-річного мешканця Лос-Анджелеса Хесус Ладжун. 28 вересня 1924 року він скаржився на високу температуру та утворення в паху. Пізніше стало відомо, що чоловік напередодні знайшов поруч зі своїм помешканням мертвого щура, якого викинув на смітник голіруч. Спершу медики діагностували у чоловіка венеричну хворобу, а все, тому що були збільшені лімфовузли. В результаті, лікарі зрозуміли, що пацієнт інфікувався бубонною чумою і якщо її не лікувати, то інфекція спровокує чумну пневмонію. А це стовідсоткова смерть.
Розвиток епідемії в Лос-Анджелесі
Вже за кілька днів, а точніше 3 жовтня, за медичною допомогою звернулася дочка Ладжуна — Франциска. У 15-річної дівчини також була температура, а ще задишка, біль у горлі, спині. Їй поставили помилковий діагноз — крупозна пневмонія. Хворі, на жаль, не одужали.
Наступною жертвою пневмонії стала вагітна медсестра Люсіна Самарано. Вона доглядала Хесуса та Франциску. У медсестри були такі ж симптоми, як у перших хворих, проте їй поставили також невірний діагноз. Було зазначено, що Люсіна Самарано померла від гострого міокардиту. Розтин не проводили, а тіло віддали її чоловіку Гваделупе Самарано, який також згодом захворів.
На похорони Самарано прийшло багато друзів та родичів. Багато хто був заражений легеневою чумою, яка ширилася містом. Священник М. Бруалла, який проводив панахиду покійній, також був заражений. У нього були симптоми ураження дихальної системи і він за кілька днів помер. Далі було ще багато смертей та випадків зараження.
28 жовтня 1924 року (пройшов місяць після першого зараження) лікар Джордж Стівенс інформував лікарню, що містом шириться невідома хвороба і варто будувати карантинне відділення.
Як боролися з епідемією легеневої чуми в Лос-Анджелесі
Лише 30 жовтня 1924 року патологоанатом Джордж Манер вияснив, що легенева чума стала причиною смертей та спричинила спалах епідемії. А зрозумів лікар це після того, як ідентифікував збудник за зразком сироватки пацієнта. Він повідомив про це департамент охорони здоров’я міста та штату Лос-Анджелес. В результаті, був оголошений карантин у восьми кварталах міста.
Вже наступного дня була зумовлена антисироватка та вакцини. Потрібно зазначити, що все було доставлено до Лос-Анджелесу, проте антисироватку використали лише у двох хворих.
Карантин було продовжено і він охопив весь округ Мейсі-стріт. Межі карантинної зони закрили від курсування громадського транспорту, біля кожного будинку (де були підозрілі випадки) була встановлена охорона. У місті Лос-Анджелес збудували тимчасову лабораторію аби швидше виявляти нові випадки захворювання.
Додамо, що епідемія ширилася швидко, проте про її існування мало хто знав. Керманичі міста намагалися приховати інформацію.
А тим часом люди продовжували вмирати. За два тижні померло 24 людини. Практично всі, крім одного, були мексиканцями. Всім хто помирав — проводили розтин. Будинки мексиканців, за межами Мейзі-стріт, також були піддані карантину. Всі судна, які прибували до порту Мейзі-стріт, дезінфікували. А ось на кораблі, які відпливали, вішали жовтий стяг. Він означав, що судно було в зоні карантину.
Епідемія набирала обертів. Смертей ставало все більше. Влада та медики намагалися приховати реальні цифри летальних випадків. Газета «Ель-Геральдо де Мексико» була єдиним місцевим виданням, яка висвітлювала всю правду про спалах епідемії. У пресі писали, що чуму провокують воші пацюків, а не звичайна пневмонія. У порту Лос-Анджелеса почали знищувати всіх пацюків аби хвороба не ширилася далі. Керманичі забороняли великі скупчення людей районі Мейсі-стріт.
Вже 8 листопада в Лос-Анджелесі почали вакцинувати людей проти чуми. 10 листопада було повідомлено про дев’ять випадків клінічно діагностованих випадків чуми. А вже на другий день список хворих збільшилася до 37.
Карантин був знятий 13 листопада 1924 року, адже шість днів не було нових випадків захворювання.
15 листопада влада офіційно оголосила про закінчення спалаху легеневої чуми в Лос-Анджелесі. Хоча ще неофіційно були випадки захворювання. А в місті функціонувала загальноміська програма зі знищення щурів.
Додамо, що представники охорони здоров’я міста звинувачували мексиканців у виникненні епідемії легеневої чуми. Вони звинувачували мексиканське населення у невідповідній гігієні. Проте насправді епідемія виникла через погані умови життя в районі Мейзу-стріт.
До речі, спалах бубонної чуми міг охопити Лос-Анджелес і в 2019 році. Фахівці вважали, що головною причиною є велика кількість безпритульних, які живуть на вулицях мегаполіса. І найцікавіше, що місцева влада ніяк не бореться з безхатьками, які буквально заполонили вулиці Лос-Анджелеса. Спалах бубонної чуми може з легкістю перетворитися в епідемію.
Легенева чума: що це?
Взагалі, легенева чума — це рідкісне захворювання в сучасному суспільстві. Це інфекційна хвороба викликана бактеріями Yersinia pestis. Перші симптоми легеневої чуми: гарячка, слабкість, головний біль, кашель. Додамо, що пневмонія швидко розвивається і якщо вчасно не почати лікування, то випадок може закінчитися летально.
Потрібно зазначити, що легенева чума вважається найнебезпечнішою серед інших видів. Якщо не почати лікуватися впродовж доби, то можна померти. Зараження легеневої чуми відбувається якщо тісно контактувати з хворою людиною чи твариною. Зазвичай легенева чума передається через щурів та бліх. Саме тому необхідно контролювати популяцію пацюків.
А ось лікують легеневу чуму за допомогою антибіотиків, проте спершу обов’язково варто звернутися до лікаря. Самолікування та відкладений візит до лікаря може лише погіршити ситуацію.
Будь-яка епідемія — це завжди велика трагедія не лише для міст, а й для цілих країн. Світова історія пережила чимало хвороб, епідемій, пандемій. І кожна “чума” — це тисячі, а то й мільйони людських життів, це переповнені лікарні, занепад економіки тощо.
Ось така історія розвитку епідемії легеневої чуми в Лос-Анджелесі, яка офіційно тривала лише кілька місяців. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.