Це один із винахідників нових жанрів у мистецтві. Без його ідей та концепцій складно уявити американське мистецтво 20 та 21 століття. Серед його робіт: театральні вистави, розпис автівок, парасольок та створення ювелірних прикрас. За його плечима — понад двісті персональних виставок у США та Європі та незліченна кількість групових експозицій. Окрім активної мистецької діяльності, протягом 30 років він викладав мистецтво студентам різних університетів. Серед них були і відомі художники. Також дізнавайтеся про герцогиню Сассекську Меган Маркл, яка народилася у Лос-Анджелесі. Далі на i-los-angeles.
Біографія
Джон Балдессарі народився 17 червня 1931 року у Нешнл-Сіті, Каліфорнія. В його крові поєднуються різні нації. Мати була родом з Данії, а батько з Австрії. Та дитинство митця пройшло у Південній Каліфорнії. Джон з сестрою ходили до школи Sweetwater High School та Державного коледжу Сан-Дієго. У школі він відчував булінг через своє походження та сильний акцент. Дитинство у невеликому місті вплинуло на його бачення світу та формування як митця. Він не мав змоги відвідувати великі музеї та бачити оригінальні роботи великих митців. Здебільшого він бачив мистецтво лише з репродукцій. Після коледжу у Сан-Дієго він продовжив навчання у Каліфорнійському університеті у Берклі. Він також навчався в Інституті мистецтв Отіса та Інституті мистецтв Шуінар у Лос-Анджелесі. У віці 29 років Джон одружився з Керол Енн Віксом. Вона працювала вчителькою. Шлюб протримався 24 роки і у родині народилося двоє дітей.
У 2020 році художників пішов з життя. Звання класика художник досяг багато десятиліть тому, але до останніх днів шукав нові сенси і робив свідомі художні акції-провокації. У мистецькому світі його бачили як “пророка” концептуалізму, основним інструментом якого є мова.
Творча діяльність
На початку творчої діяльності митець схилявся до абстрактних експресіоністів. У студентські роки він часто малював з натури. У середині 1960-х років Балдессарі вигадав включати у свої роботи фрагменти текстів і фотографії. Ця колекція отримала назву “phototext canvas”. Перша персональна виставка Балдессарі відкрилася у 1968 році у Галереї Моллі Барнс у Лос-Анджелесі. Ці роботи привернули увагу до постаті Балдессарі. За підсумками виставки він дав інтервʼю для впливового журналу “Артфорум”.
У липні 1970 року художник прийняв остаточне рішення раз і назавжди порвати з живописом і відзначив цю подію екстравагантним чином: зібрав свої ранні роботи, розбив рамки, танцював на полотнах імпровізований похоронний танець і відправив залишки полотен у крематорій. На цьому ритуал не закінчився — наступного ранку у місцевій газеті був опублікований справжній некролог про загибле мистецтво. А попіл, який залишився після спалювання, він використав при створенні наступного артобʼєкта. Це була похоронна урна у формі книги. А іншу частину попелу він додав до тіста для приготування печива. Це печиво стало центром окремої інсталяції: митець помістив його у баночку, до якої додавалася бронзова пластина з датами народження і смерті кожного полотна. За допомогою цих перформансів митець показав звʼязок між художніми практиками та циклом людського життя. У цей період він пообіцяв собі, що не буде займатися “нудним мистецтвом”.
У 1970-х роках Балдессарі створював фотографії, принти, відео, інсталяції та скульптури. Часто використовував для створення картин техніку колаж. Він робив вирізки з газет, плакатів і журналів. Це стало поворотним моментом у творчості художника. Він обожнював розгадувати коди на колажах та їх створювати для глядачів. Також митець створював тематичні колекції кадрів з голлівудських фільмів. Це своєрідний алфавіт, з якого складається кіномова.
У цей період Балдессарі активно почав займатися фотомистецтвом. Він збирав свої знімки в альбоми і залишав під кожним з них підписи з рекомендаціями. Не оминув він і відео мистецтва. У 1971 році випустив 20-хвилинний фільм “Я роблю мистецтво”. У ролику художник приймає різні пози і щоразу, змінюючи позу, вигукує: “Я роблю мистецтво”. Цією роботою він поставив під сумнів концептуалістські практики спрощення і редукції мистецтва. Однією з яскравих відеоробіт митця є проєкт під назвою “Балдессарі співає Левітта”. У цьому відео художник заспівав на камеру тези з “Параграфів про концептуальне мистецтво” Сола Левітта, американського художника і засновника мінімалізму.
У 1980-х роках Балдессарі став відомим за межами Сполучених Штатів. У 1981 році він вперше презентував свої роботи у Новому музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Також він був відомий комічними назвами власних робіт: “Яєчня з ковбасою”, “Цвях Енгра” тощо. Одна з робіт Джона Балдессарі під назвою “Якість матеріалу” понад 40 років тинялася салонами і відлежувалася у сховищах. Лише у 2007 році мистецтвознавці прийшли згоди щодо її оцінки у майже 4 мільйони доларів.
Викладацька діяльність
Паралельно з художньою творчістю, він понад 30 років був викладачем. У 1959 році Балдессарі почав викладати мистецтво у коледжі Сан-Дієго. У 1970 році художник переїхав до Санта-Моніки, де познайомився з багатьма художниками та письменниками, які викладали у Каліфорнійському університеті мистецтв у Валенсії, Лос-Анджелес. Згодом Балдессарі почав вести персональний курс у CalArts. Далі він перейшов до Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса (UCLA). У 2008 році він залишив свою посаду. Балдессарі займався викладацькою діяльністю не стільки для заробітку, скільки для задоволення. У цьому він відчував свою місію.
Під час створення однієї з робіт Бальдессарі наказав чотирнадцяти художникам малювати картини з серії фотографій, які входили до його колекції робіт. Хоча художники завершили роботу у своєму власному стилі, а їхні імена були відображені на полотнах, робота була віднесена до творчості Балдессарі. Таким чином він формулював концепцію та наказував своїм підлеглим виконувати ідею з власним унікальним підходом. Бальдессарі бачив концептуальне мистецтво як таке, що визначається унікальними ідеями.
Роботи митця у 21 столітті
У 2007 році робота “Якісний матеріал / Quality Material” була продана на аукціоні “Christies” за 4 408 000 доларів. У 2008 році Балдессарі взяв участь в акції “Художники за Обаму”. Тоді він намалював серію принтів на підтримку демократів під час президентської кампанії. У 2009 році у Галереї Тейт у Лондоні відбулася масштабна ретроспективна виставка “Pure Beauty”. Ця робота порушує вічне питання – що ж таке краса, і наочно демонструє субʼєктивність цього поняття. Тоді ж художника нагородили відзнакою The Golden Lion Lifetime Achievement за довічний внесок у розвиток мистецтва.
У 2010 році ретроспектива робіт Балдессарі відкрилася в одному з найбільш консервативних музеїв США — Музеї Метрополітен у Нью-Йорку. У 2012 році Лос-Анджелеський державний музей мистецтв випустив короткометражний документальний фільм “Коротка історія Джона Балдессарі”. У 2014 році модний дім “Saint Lauren” випустив лімітовану колекцію суконь, де на тканинах були принти Балдессарі. Митець заявив, що для нього це стало великою честю.
Попри вплив і зоряний статус у світі сучасного мистецтва, Балдессарі не хотів називати себе художником. Він все життя займався мистецтвом і бачив у цьому свою місію.