Перші психіатричні заклади Каліфорнії відображали суворі уявлення про те, яким мало бути психіатричне здоров’я та його лікування. Першою психіатричною лікарнею Каліфорнії була Державна лікарня Стоктона або Центр розвитку Стоктона, яка існувала з 1851 до 1995-1996 років. Більше про історію лікарні та її перетворення у навчальний кампус розповість i-los-angeles.
Історія першої психіатричної лікарні
У місті Стоктоні, Каліфорнії, у 1851 році було збудовано лікарню для душевнохворих. Капітан Чарльз Марія Вебер подарував ділянку землі, площею в 100 акрів. Це дозволило Стоктону виграти державний контракт та відкрити Стоктонський державний притулок для душевнохворих (початкова назва). Можна уявити, як до ідеї будівництва такого закладу ставилися сусіди, однак капітан Вебер дійсно цікавився цим питанням. Можливо, причинами були створені робочі місця чи економіка.
На той час лікарні не мали можливостей піклуватися про велику кількість людей, які страждали від психічних та емоційних розладів. Здебільшого причиною вважали Каліфорнійську золоту лихоманку. У ті часи шукачі золота зіштовхувалися з моральним занепадом, страждали від алкоголізму та навіть певного «шаленства». Саме тому виникла необхідність у створенні окремого спеціалізованого закладу, де психічно хворих людей могли лікувати та доглядати.
Варто зауважити, що це був суттєвий крок вперед, адже до цього душевнохворих пацієнтів ув’язнювали у приватних будинках чи тюрмах. Лікування полягало в утриманні в закритих приміщеннях, у фізичному обмеженні та використанні медикаментів з сильними побічними ефектами (наприклад, опіатів та заспокійливих). Ранні способи лікування душевнохворих були спрямовані на підтримання безпеки, порядку, але аж ніяк не на індивідуальну терапію чи реабілітацію.
Перші скандали
Першим начальником управління освіти був доктор Рід, який втратив посаду після обрання губернатором у 1856 році. На його попередню посаду було призначено доктора Семюеля Ленґдона, який звинуватив попередника у перевищенні повноважень. Йдеться про те, що він змушував пацієнтів будувати йому будинок, занижував смертність у закладі та використовував при цьому одну могилу для декількох поховань.
Звинувачення були розглянуті у суді, а у лютому 1857 році відбулася дуель між доктором Ленґдоном та доктором Раєром, прихильником доктора Ріда.
Під час дуелі ніхто не зазнав смертельних поранень, а всі обвинувачення проти доктора Ріда були зняті. Доктор Ленґдон пробув на посаді всього 6 місяців. Ця дуель була гучною подією у ті часи, про яку повідомляли у газетах.
Досвід перебування у Державній клініці Стоктона
Журналісти завжди шукали гучних історій. Читачів зацікавить журналіст з «San Francisco Examiner» Френк А. Пелтрет, який навіть видавав себе божевільного, щоб потрапити та оцінити перебування та лікування у Каліфорнійській державній лікарні для душевнохворих у Стоктоні. Чоловіка виловили з болота як самогубця, обстежили та оголосили божевільним.
Він перебував у закладі декілька тижнів доки його колега не домігся звільнення. Після цього журналіст написав відверту статтю, розповівши про власний досвід та спостереження. Це був схвальний звіт. Він навіть поділився тим, що спочатку він очікував гіршого від лікарні. Чоловік пояснив, що подібні упередження виникають через перекручені заяви пацієнтів. Вони щиро переконані, що їх ув’язнили помилково, а лікарі та санітари змовились.
Попри позитивний досвід, він все одно надав лікарні декілька рекомендацій щодо урізноманітнення дозвілля душевнохворих, харчування. Важливими були пункти, присвячені ретельнішому нагляду за пацієнтами та акценті на навчанні персоналу лікарні.
Зміна назви та відомі пацієнти
17 травня 1853 року лікарня змінила назву на Будинок для душевнохворих штату Каліфорнія під керівництвом доктора Роберта К. Ріда. Це перший керівник лікарні. Варто зауважити й те, що лікарня перебувала під контролем Державної комісії з питань божевілля, яку заснували у 1897 році.
Переглядаючи адміністративну історію лікарні для душевнохворих, стає відомо про спробу штату Каліфорнія об’єднати програми фізичного та психічного здоров’я в одному Департаменті охорони здоров’я. Ці спроби виявилися несприятливими. Особливо це відчутно було пацієнтам з психічними потребами.
У 1986 році Державну лікарню Стоктона перейменували на Центр розвитку Стоктона.
Серед відомих пацієнтів психіатричної лікарні виділяють:
- серійний вбивця Керролл Едвард «Едді» Коул. Це американський серійний вбивця, якого засудили за задушення жінок. Його стратили у Неваді, а мозок видалили для дослідження на наявність аномалій у медичній школі Університету Невади-Ріно;
- каліфорнійська світська левиця Сара Алтея Гілл. У 41 рік жінку помістили до Каліфорнійської психіатричної лікарні в Стоктоні з діагнозом «dementia praecox». Сара Алтея Гілл залишалася ув’язненою до 86 років та померла від пневмонії. Її врятували від поховання на території лікарні. Натомість жінка спочиває на сімейній ділянці Террі на сільському кладовищі Стоктона;
- художник-самоучка Мартін Рамірес. Більшу частину свого життя він провів у каліфорнійських психіатричних лікарнях, де йому поставили діагноз кататонічної шизофренії;
- чемпіон з боксу у легкій вазі, Адольфус Волгаст. Його називали також «Мічиганським диким кітом».
У Каліфорнійському державному архіві зберігаються понад 130 переплетених томів, текстових записів та понад 2300 фотографічних відбитків, негативів та слайдів.
Зміни
Лікування душевнохворих пацієнтів змінювалося з роками. Наприклад, у 1800-х роках пацієнтів заковували у залізні ланцюги та кайдани. Ці методи залишилися у минулому. Однак Асоціація психічного здоров’я має символ дзвін, який відлили з розплавленого заліза у 1956 році. Це згадка про те, яким було минуле.
З 1929 до 1946 року посаду начальниці лікарні обіймала Маргарет Сміт. Їй не подобалися терміни «притулок», «божевільний», тому вона змінила назву на Державну лікарню Стоктона.
У 1953 році заклад святкував 100-річчя. На той момент 4600 пацієнтам призначалися такі процедури, як лоботомія, електрошокова терапія, гідротерапія. Протягом наступних років стали доступні антипсихотичні препарати. Вони назавжди змінили лікування психічних захворювань.
Значення лікарні
Центр розвитку Стоктона зачинився у 1995-1996 році через скорочення штатних Центрів розвитку, згідно з Угодою про врегулювання Коффельта (Бюджет губернатора, 1996 рік).
Попри закриття – лікарня не пішла у забуття. Лікарня посідає 1016 місце у списку історичних пам’яток Каліфорнії Управління охорони історичної спадщини. Історична пам’ятка офіційно зареєстрована 10 березня 1995 року. Ця лікарня увійшла в історію як перший психіатричний заклад з прогресивними формами лікування.
На сучасній території знаходиться California State University’s Stanislaus – Stockton Campus. На території кампусу розташоване кладовище для тих пацієнтів, які під час лікування померли у лікарні.
Кожна історія має позитивні та негативні сторони. Останнє хочеться виділити окремо — це ставлення містян до Стоктона. Відчувається певна зневага, можливо, саме через розміщення тут лікарні, її закриття та загальний вплив на імідж міста.