Це один з найвідоміших експериментальних фізиків 20 століття. Він поєднав у собі інтереси вченого, винахідника, детектива та дослідника. Альварес залишив слід у винаходах ядерної фізики, прискорювачів частинок, детекторів та великомасштабного аналізу даних. Окрім власних ініціатив, Альварес створив навколо себе культуру “мислити масштабно”. Його наукова спадщина охоплює десятки інновацій, які суттєво вплинули на розвиток сучасної науки. Також дізнавайтесь про “короля патентів” – як заробляв винахідник-теоретик Джером Лемельсон. Далі на i-los-angeles.
Біографія
Луїс Вольтер Альварес народився у Міннесоті у 1911 році. Йому було 14 років, коли сімʼя переїхали до Каліфорнії. Він не вважав природничі заняття у Рочестерській середній школі особливо цікавими. Під час навчання Луїс часто робив математичні розрахунки авторучкою, навіть на іспитах, тоді як всі інші використовували олівець та гумку, аби виправити помилки. Луїс зацікавився фізикою після лекції експерта з офтальмологічної оптики у клініці Майо. Відзначаючи новий інтерес сина до фізики та науки, батько показав Луїсу багато анотованих книг з фізики у бібліотеці сімейного будинку. У підлітковому віці Луїс працював у магазині інструментів клініки Майо протягом літа. Тоді він навчився різати шестерні, дротяні ланцюги та виконувати численні трюки торгівлі, які згодом допомогли йому у роботі з ядерною зброєю, прискорювачами частинок та іншими пристроями та інструментами.
Після закінчення школи він вступив до Чиказького університету. Та після його завершення повернувся до Рочестера і до клініки Майо за допомогою. У нього розвинувся жовчний літіаз. Тож лікарі порадили зробити операцію на жовчному міхурі. Луїсу довелося провести все літо 1941 року у Рочестері, відновлюючись після операції, але він намагався з користю використати свій час. Використовуючи свої навички як фізика та співпрацюючи з лікарем клініки Майо, він розробив більш чутливий метод рентгенографічного виявлення жовчних каменів, заснований на критичному методі поглинання, який він колись використовував для виявлення захоплення К-електронів.
Наукова діяльність
У період до Другої світової війни він працював над такими винаходами: заряд космічних променів, магнітний момент нейтрона, захоплення електронів ядрами та радіоактивність тритію. На початку післявоєнного періоду серед винаходів Альвареса були протонний лінійний прискорювач та тандемний прискорювач Ван де Граафа. Він був одним з перших, хто був включений до Зали слави винахідника. За своє життя йому було надано понад 40 патентів США. Він подав заявку на свій перший патент у 1943 році, а останній у 1988 році. Серед них: наземний керований підхід, мікрохвильова система раннього попередження, лінійний прискорювач Альвареса, прискорювач тестування матеріалів та численні розумні оптичні пристрої.
Одного вечора Луїс почув у новинах про тріщини, знайдені у нещодавно завершеному трубопроводі Аляски. Це штовхнуло його на думки як все можна виправити. До наступного дня він винайшов пристрій, який міг би рухатися по трубопроводу і автоматично знаходити тріщини. Та здебільшого його ідеї ніколи не використовувалися на практиці. Орієнтовно девʼять з десяти його ідей ніколи не мали практичного застосування. Проте науковця це не збентежило. Він вважав, що потрібно працювати таким чином, щоб отримати ті результати, які дійсно запрацюють та принесуть користь.
Група Альвареса
Одна з ідей виникла у взаємодії з Доном Глейзером, який винайшов бульбашкову камеру. Альварес вважав, що для вирішення всіх головоломок, створених багатьма частинками, потрібна велика рідинно-воднева бульбашкова камера. Він негайно поставив двох своїх аспірантів, Френка Кроуфорда та Лінн Стівенсон, а також кількох своїх техніків працювати над проєктом. Перші сліди у водневій бульбашковій камері були помічені влітку 1954 року. Експеримент завершився 72-дюймовою бульбашковою камерою, яка почала працювати у 1959 році.
До 1967 року група Альвареса аналізувала понад мільйон подій на рік. Армія сканерів досліджувала фільми на предмет цікавих подій, а компʼютерні програмісти писали код для їх аналізу. Команда бульбашкових камер на той час була найбільшою високоенергетичною фізичною групою у світі, загальною кількістю кількох сотень людей. Розвиток камери та систем аналізу призвів до вибуху нових відкриттів частинок, які допомогли встановити кваркову модель. Це була робота, яка принесла Альваресу Нобелівську премію з фізики у 1968 році. Він отримав Нобелівську премію за вирішальний внесок у фізику елементарних частинок, зокрема відкриття великої кількості резонансних станів, що стало можливим завдяки його розробці техніки використання водневої бульбашкової камери та аналізу даних. Також він був залучений до відкриття поглинання K-електронів, спостереження за тритієм, побудови першого протонного лінійного прискорювача та виконання інших новаторських робіт з фізики елементарних частинок у Каліфорнійському університеті у Берклі.
Гіпотеза про причини вимирання динозаврів
В останнє десятиліття життя Альварес зацікавився геологією. Його син, Вальтер Альварес, геолог, який вивчав крейдяно-третинний кордон в Італії, дав батькові камінь, що демонструє глиняну межу. Вона розділяє шар вапняку з великою кількістю скамʼянілостей різних видів і шаром, значною мірою позбавлених ознак життя. Луїс був заінтригований і врешті-решт задумав спосіб визначити, скільки часу знадобилося, щоб цей глиняний шар накопичився. Це сигналізувало б, чи було масове вимирання раптовим, чи поступовим.
Причина одночасної загибелі найчисельніших мешканців планети довго залишалася загадкою. Фактично існувала єдина гіпотеза – зміна клімату, яка спричинила льодовиковий період. Але клімат, на відміну від погоди, різко не змінюється. У 1980 році нобелівський лауреат Луїс Альварес з групою співавторів висунули гіпотезу, що 65 мільйонів років тому Земля зіштовхнулась з 10-кілометровим астероїдом, що й призвело до масового вимирання флори і фауни, у тому числі й динозаврів. 
Існує три докази того, що кратер Чиксулуб утворений падінням космічного тіла:
- тонкий шар глини, який відповідає границі геологічних періодів;
- аномальна концентрація у цьому шарі дуже рідкісного хімічного елемента – іридію;
- частинки кварцу і тектонічного скла, які утворюються в умовах суперстислості.
Аналіз нейтронної активації показав аномальну кількість іридію у шарі глини. Це результат, який призвів до теорії Альвареса про те, що удар комети або астероїда спричинив вимирання динозаврів та інших видів. Оголошення викликало суперечки, які лише у 21 столітті були врегульовані на їхню користь.
Луїс та його син Вальтер отримали особливу честь, яка надзвичайно рідкісна для вчених при житті. На їх честь Міжнародний астрономічний союз прийняв рекомендацію доктора Юджина Шумейкера, першовідкривача нового астероїда, що астероїд буде названий Астероїдом Альварес. І це не тільки на честь Луїса, але і на честь команди батька і сина Луїса і Вальтера. Науковець помер від раку легень 1 вересня 1988 року у Берклі, Каліфорнія.