Некомерційну благодійну організацію, а саме аероклуб Південної Каліфорнії (ACSC), очолюють співробітники-волонтери та члени Ради. Історія організації розпочалася ще у 1908 році. Варто розповісти більше про аероклуб, а також про те, як стати його членом. Більше про все це розповість i-los-angeles.
З чого все починалося?
Історія аероклубу розпочалася ще в далекому 1908 році. Вже через два роки після заснування клуб виступив спонсором Historical Air Meet Show на Dominguez Hills в Лос-Анджелесі. Це був особливий захід, на якому можна було побачити літаки із США та Європи. Таким чином, відвідувачі могли ознайомитися з новою технологією польотів.
Варто нагадати, що за сім років до 1910 року, тобто до моменту проведення історичного авіашоу, брати Райт здійснили перший в історії політ поблизу Кітті Хоук. Та повернемося до самого авіашоу. Воно проходило 10-20 січня поблизу Університету штату Каліфорнія на Dominguez Hills, до наших днів збереглися відповідні постери.
Ця подія мала неймовірний успіх, адже кількість відвідувачів перевищувала 175 000 осіб, які зібралися на вершині пагорба Карсон. На той момент, це було більше 50% всього населення Лос-Анджелеса.
Більша частина каліфорнійців вперше бачили «літальні машини». Можна з впевненістю сказати, що організаторам події вдалося досягнути бажаного ефекту, адже публіка тих часів була зачарована.
Цікавим є той факт, що територію, де проходило авіашоу 1910 року у Лос-Анджелесі, було оголошено історичної пам’яткою Каліфорнії №718.
Міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса
Аероклуб ACSC у 1930 році почав видавати офіційний інформаційний бюлетень під назвою «The Aileron». З допомогою ACSC було освячено новий аеропорт у Mines Field, відомий сучасним містянинам як Міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса.
У часи Другої світової війни, коли вкрай важливою була роль військово-повітряних сил, військові доповідачі, велика аудиторія зацікавлених осіб були частими гостями на засіданнях аероклубу.
Вже після закінчення війни аероклуб змінив орієнтир, приділивши увагу комерційним польотам. Згодом, а саме після появи космічних польотів, компаній, які спеціалізуються у Південній Каліфорнії на освоєнні космосу, ACSC зосередилася не на авіації, як це було колись, а на аерокосмічній галузі.
ACSC та Говард Г’юз
Аероклуб, починаючи з 1978 року, виступає спонсором щорічної Меморіальної премії Говарда Г’юза. Це один із способів вшанування людей із значними досягненнями у галузі авіації та космонавтики. Дана нагорода заслужила звання однієї із найпрестижніших.
Доречно розповісти більше про те, ким був Говард Г’юз, і чому заслужив таку славу. Чоловік увійшов в історію у якості американського промисловця-підприємця, інженера, піонера та новатора американської авіації. Крім цього, він прославився як режисер, кінопродюсер, один із найбагатших людей у світі того часу. Загалом, це була багатогранна особистість. Він з командою організував будівництво літака «Spruce Goose», що у перекладі означало «смерековий гусак». Ще одним відомим проєктом, організованим Говардом Г’юзом, став «Гломар-Експлорер».
«Г’юз H-4 Геркулес»
Він вперше та востаннє піднявся у повітря 2 листопада 1947-го року. На той момент це був найбільший в історії летючий човен, за штурвалом якого був розробник – 41-річний Говард Г’юз. Для розробки прототипу летючого човна чоловік виділив ще на початку Другої світової війни 13 мільйонів доларів. До моменту закінчення військових дій даний літальний апарат все ще не був готовий, адже не було вдосталь алюмінію. Дослідники зазначають також впертість Говарда Г’юза, який мріяв створити ідеальний літальний апарат.
2 листопада 1947 року Говард Г’юз піднявся у повітря, пролетівши практично два кілометри по прямій над гаванню Лос-Анджелеса. Після того щороку чоловік витрачав до 1 мільйона доларів для того, щоб підтримувати літак у робочому стані. Це продовжувалося до його смерті, тобто до 1976 року.
Цікавою є роль ACSC у даному контексті. На початку 1980-х років ACSC провела досить успішну кампанію, основною метою якої був порятунок знаменитого літаючого апарату Говарда Г’юза, який у ті часи хотіли утилізувати.
Тож, апарат вдалося врятувати. Його відправили спочатку до музею Лонг-Біч, у Каліфорнії. Після того, як заклад закрився у 1992 році, ACSC організувала перевезення експонату в 1993 році до Авіаційного музею в Макмінвіллі (штат Орегон). Щороку близько 300 000 туристів відвідує музей, щоб особисто побачити літаючий човен – це центральна фігура великого музею історії авіації.
Членство в аероклубі
Варто додати, що робота ACSC продовжується й нині. Наприклад, аероклуб пропонує щорічні програми стипендій для студентів, які опановують авіацію та аерокосмічну галузь.
Стати членом аероклубу ACSC можуть ті, хто цікавиться авіацією та космонавтикою. Це дійсно цікаві напрямки, які включають в себе дослідження, технології, пілотування, освіту та виробництво, комерційну та військову авіацію, а також багато іншого. Більше про історію аероклубу Південної Каліфорнії можна дізнатися, переглянувши відео.
